Професійна ідентичність: структура, компоненти, формування
Опубликованно 21.12.2018 00:24
Чим є професійна ідентичність? Це поняття відрізняється від самовизначення у виборі спеціальності? Воно має якесь відношення до придатності людини для виконання роботи, службових обов'язків? Входить в це поняття схильність людей до конкретних занять, талант?
Ці і багато інші питання незмінно виникають у тих, хто вперше чує це вираз. Нерідко далекі від психології люди вважають, що мова йде про специфічні прийоми, які використовуються на співбесідах і дозволяють роботодавцю прийти до певних висновків про характер шукачів. Часто вважають і те, що мова йде про тестуваннях. Однак це далеко не так. Розібратися з тим, що ж приховано під поняттям «професійна ідентичність» зовсім не складно, якщо підійти до питання, як кажуть у народі, «від грубки», тобто здалеку. Ключовим, основним словом є «ідентичність», отже, з нього й треба починати. Що таке ідентичність? Визначення
Ідентичність є одним із властивостей людської психіки. Завдяки наявності цієї якості люди здатні ототожнювати або ж співвідносити себе з чим-небудь, ототожнювати.
Ототожнення може стосуватися будь-якого явища, стану, предмета. Наприклад, людина відносить себе до певного соціального статусу, це ідентичність. Якщо люди заявляють про належність до релігійної конфесії або ж національності, це теж ідентичність.
Термін використовується в психології і перетинаються з нею науках. Наприклад, соціологія має власне визначення цього поняття і уявлення про нього. Проте ототожнення зовсім не скасовує наявності такої якості, як особистісна цілісність. Що доповнює ідентичність? Супутні поняття
Супутніх цьому терміну понять всього два. Фактично вони є пояснюючими і такі, що доповнюють основне визначення поняттями. Іншими словами, дозволяють отримати більш точне уявлення про основний.
Перше з них – его-ідентичність. Під даним терміном розуміється особистісна цілісність і всі ті властивості психіки, які пов'язані з цією якістю. Тобто дане поняття входить безперервність людського «я», самосвідомості, його сталість, не піддається впливу змін, що відбуваються з самою людиною або ж з навколишнього його реальністю. Під змінами розуміється будь-який з нестабільних факторів – зростання або старіння самої людини, отримання нової інформації, природні катаклізми тощо.
Зрозуміло, уявлення про таку властивість психіки, як власне «я», може бути отримано через призму пріоритетів. Наприклад, якщо в якості основного властивості розглядається професійна ідентичність, то в доповнюючий понятті пріоритет матимуть такі фактори, як освіта, досвід, кваліфікація, соціальна і трудова діяльність, а не етнічна або ж культурна приналежність.
Друге супутнє поняття – криза ідентичності. У самому узагальненому і простому варіанті визначення це особливий стан психіки, що виражається у втраті такої якості, як его-ідентичність. Мова не йде про повну втрату власного «я». Кризовий психічний стан характеризується помітним зниженням ототожнення людини з конкретним явищем, громадською структурою, предметом або заняттям, втратою впевненості у своєї соціальної ролі або ж значущості. Тобто це стан розчарування в чому-небудь і бажання припинення участі в цьому. Наприклад, втрата віри в Бога призводить до припинення відвідування церкви та зміну культурних пріоритетів.
Якщо в якості основного поняття розглядається соціально-професійна ідентичність, то стан кризи буде супроводжуватися втратою впевненості у власному покликанні, талант, обраною спеціальністю та особистісному відповідності їй. Наслідком його перебування у цьому стані стане зміна професії, роду або сфери діяльності. Якщо людина перебуває на етапі отримання освіти, то висока ймовірність його звільнення з навчального закладу або його переведення на інший факультет. Якою може бути ідентичність? Типи і види
Професійна ідентичність – далеко не єдиний можливий варіант ототожнення власного «я» з чим-небудь, а тільки один з багатьох видів цього властивості розуму і психіки людини. Ототожнень неймовірно багато, в теорії люди здатні застосовувати дане якість розуму по відношенню до будь-якого явища чи предмета. Наприклад, стигмати нерідко ототожнюють своє специфічне стан з пораненнями Христа. Це теж ідентичність.
Все розмаїття тих факторів, з якими люди здатні ототожнювати власне самосвідомість, можна розділити на кілька узагальнюючих типів або напрямів: природні; штучні.
Природний тип – той, який не залежить від волі чи бажань людини. Більше того, цей напрямок поєднує властивості, що знаходяться поза будь-якої залежності від соціальних факторів, географічних чи кліматичних умов, виховання й багато чого іншого. Вони незмінні і не піддаються не тільки впливу чого-небудь, але і корекції самою людиною. Хоча останнє твердження в сучасному світі вже не є безперечним. Іншими словами, природні ідентифікаційні типи - це те, що дається при народженні, наприклад раса, національність, стать.
Штучні типи, що формується в процесі становлення власного «я» людини, тобто набувається ним у процесі життя і може змінитися, зазнавши кризи. Для властивостей, що входять у даний тип, характерна наявність зміни етапів розвитку. Прикладом може бути становлення професійної ідентичності – вплив соціального статусу і можливостей в поєднанні з бажанням призводять до отримання конкретної спеціальності, після чого людина починає ототожнювати себе з нею. Усвідомлення ідентичності себе в професії не приходить при її виборі. Тобто поки людина отримує освіту, він говорить про себе: «Я вчуся на лікаря». Після того, як отримує професію і розпочинає трудиться, він говорить вже інакше: «Я лікар». Якщо людина не позиціонує себе спеціальності напряму, тобто говорить: «Я працюю лікарем», то це є свідченням наявності кризи ідентичності.
Види ідентичності – це ототожнення із чим-небудь конкретним. Іншими словами, релігійна приналежність до конкретної конфесії – це вид ідентичності, що відноситься до штучного типу. Як виникло це поняття? Про автора теорії
Вперше дослідження і вивчення статусу професійної ідентичності, як і самого поняття ототожнення в цілому, провів американський вчений Ерік Еріксон. Саме його авторству належить наукова теорія психосоціального типу розвитку особистості людини.
Відміну від інших теоретичних варіантів осмислення і пояснення особистісного розвитку полягає в тому, що відбуваються в розумі і психіці людини процеси впливає його ототожнення себе з чим-небудь. Тобто соціальна і культурна середовище мають ключове значення в процесі особистісного розвитку і самовизначення. Як формується ідентичність щодо професії?
Становлення особистості як професіонала в якій-небудь галузі – процес тривалий. Пік його доводиться на молоді роки, однак цей процес може повторитися неодноразово протягом життя. Становлення професійної ідентичності часто плутають з простим вибором спеціальності або ж орієнтацією на ринку праці.
Цей процес набагато складніше і включає в себе сукупність багатьох факторів, що відносяться як до соціального середовища, культурної чи етнічної приналежності, так і до внутрішніх особливостей особистості, наприклад інтересам, захопленням, талантам.
Первинне формування професійної ідентичності нерозривно пов'язане з такими моментами, як усвідомлення себе, власного місця і ролі у соціумі. Тобто даний процес, невідривний від становлення особистості в цілому, і його пік припадає на момент усвідомлення себе людиною, а саме на молоді роки, завершальні етап дорослішання.
Вибір спеціальності є тільки одним з етапів процесу ідентичності особистості людини відносно професійної діяльності. Фактично формування починається з того моменту, як людина починає виявляти інтерес до будь-яких занять в дитинстві, а завершується тоді, коли вимовляється фраза: «Я лікар», наприклад. Тобто в ту мить, коли розум особистість ототожнює з професією. Про що йдеться в різних методиках?
Різні методики вивчення професійної ідентичності нерідко використовують для позначення цього процесу інші терміни. Наприклад, в роботах радянських психологів часто використовувався термін «професіоналізація». У працях Маркової давалося визначення цьому поняттю, яке описує його як процес сходження особистості до професіоналізму в рамках обраної галузі. Інший вітчизняний вчений, Пряжников, задіяв термін «професійне становлення». Під ним слід розуміти певний стан психіки людини, при якому основним засобом набуття почуття власної затребуваності і гідності стає трудова діяльність.
Крім праць основоположника даної теорії, Еріксона, важливу роль у її розвитку відіграли праці і дослідження: Д. Марсіа – визначення статусів; Л. Шнейдер – характеристика окремих етапів; Р. Хейвигхерст, Д. Сыопер – виділення вікових періодів і розгляд ідентичності в їх рамках.
Всі дані методики розглядають особливості професійної ідентичності, але не суперечать основної теорії, а, навпаки, розвивають і доповнюють її. Даний напрямок в психології не відноситься до завершеним. Це означає, що дослідження в області вивчення професійної, соціальної та особистісної ідентичності людей продовжуються і в даний час. Що є статусом?
Вперше статуси професійної ідентичності виділив Марсіа, він же дав визначення цьому поняттю. Статуси – це конкретні періоди психічного або ж особистісного стану, що характеризуються поєднанням певних відчуттів і процесів.
Таких станів – чотири. Але на практиці самосвідомість людини здатне поєднувати статуси професійної ідентичності, утворюючи прикордонні і змішані стану. Згідно теорії Марсіа ідентичність може перебувати в таких статуси: невизначена; дострокова; зріла; кризова, або етап мораторію.
Кожен з статусів ідентичності має власні відмітні ознаки, характерні тільки для нього. Визначити, в якому з статусів перебуває особистість, дозволяє методика Азбель. Професійна ідентичність, згідно з робіт А.с Азбель, складається з нескінченної низки змінюють один одного статусів, тобто є безперервним психічним процесом. Які характерні особливості статусу невизначеності?
Якщо ідентичність перебуває в статусі невизначеності, то цьому відповідають такі характерні риси: відсутність чітких переконань; немає пріоритетів у професійному сенсі; є гнучкість щодо видів трудової діяльності.
Головною відмінною рисою, як стверджує методика вивчення статусів професійної ідентичності Марсіа, є поєднання перерахованих вище ознак з відсутністю кризи становлення.
Прикладом цього статусу може бути стан і поведінку будь-якої людини, не визначився з покликанням і професією, зайнятого на тимчасових роботах. Наприклад, випускник школи, який підробляє у закладі громадського харчування і відвідує кілька підготовчих курсів у різні вузи, перебуває у статусі невизначеності. Однак, якщо людина так і не вибере собі професію, заробляючи на життя, чим доведеться, але при цьому не зазнає внутрішньої кризи жодного разу і не буде мати якоїсь спеціальності, з якої б він себе ототожнював, то це теж статус невизначеності. Тобто вікові, тимчасові або ж інші рамки для цього статусного стану не властиві. Які характерні особливості статусу дострокової ідентичності?
Назва цього статусу говорить сама за себе - дострокова ідентичність, тобто настала раніше, ніж слід. Як правило, цей стан виникає в тому випадку, коли становлення професійної ідентичності відбувається в процесі вимушеного дорослішання.
Його характерними особливостями є: раннє включення в товарно-грошову систему відносин; готовність і вміння приймати рішення і нести відповідальність; чітке уявлення про власної соціальної ролі; наявність непорушних авторитетів і переконань; відсутність пережитої кризи становлення; ідентичність у випадково визначеної спеціальності.
При наявності цього статусу теж відсутня криза самовизначення, як і усвідомлений вибір заняття або ж професійне становлення згідно з внутрішнім потребам, інтересам, талантам.
Прикладом може бути будь-який випадок, коли під тиском обставин молодий чоловік або підліток змушений почати заробляти грошові кошти. Робота не вибирається в такій ситуації, зазвичай молоді люди починають працювати там, куди їх взяли. Однак професійний ріст та розвиток відбуваються в подальшому тільки всередині цієї випадкової сфери діяльності.
Нерідко даний статус буває змішаним з іншими. Наприклад, професійна ідентичність студентів, змушених залишити навчальний заклад і почати трудову діяльність. Які характерні особливості статусу зрілості?
Статус зрілості – той стан, в якому людина перебуває більшу частину свого життя. Відмінними, властивими цьому станом рисами є наступні: переживання, подолання, завершення кризи самовизначення; чітке і повне ототожнення власної особи з конкретним заняттям; процес самореалізації та зростання в рамках обраної професії.
Іншими словами, цей статус – успішна професійна ідентичність. Методика А. Азбель, як і Д. Марсіа, не вважають цей статус незмінним або ж «завмерлим» станом. Тобто для перебування у стані професійної зрілості характерний пошук себе, однак властивий особистісний і кар'єрне зростання, розвиток і поліпшення наявних навичок, набуття нових знань в рамках обраної спеціальності.
Статус професійної зрілості не слід плутати з застоєм, що передує виникненню і розвитку кризи особистості. Головна риса стану зрілості – задоволення від власної професійної діяльності, бажання працювати по спеціальності і розвиватися в ній, відчуття принесеної користі і, зрозуміло, повна самореалізація. Які характерні особливості статусу мораторію?
Стан кризи не обмежується тим періодом життя, в який відбувається професійна ідентичність студентів. Зрозуміло, велика частина людей проходить через даний статус у молодому віці, до початку трудової діяльності і завершення дорослішання. Однак у стані статусу мораторію може перебувати людина, що знаходиться в середині життя, або ж той, хто виходить на пенсію. Іншими словами, строгих вікових обмежень у даного статусу ідентичності немає.
Характерними, властивими цьому станом рисами є: пошук себе, тобто процес самовизначення; вибір заняття; перебирання різних напрямків розвитку, як особистісного, так і професійного; відсутність якого б ні було ототожнення з будь-якої із спеціальностей або сфер діяльності.
Нерідко вважається, що перебування в даному статусі властиво людям творчим. Проте це помилкова думка. Кризи професійної ідентичності володіють чіткою ознакою – повною відсутністю ототожнення особистості з будь-яким із занять. Тому коли людина заявляє про себе: «Я художник», то навіть якщо вона не бере в руки пензля і не підходить до мольберта десятиліттями, його душевний стан не є кризою ідентичності. Іншими словами, в статусі мораторію він не перебуває.
Професійна ідентичність – методика, яка розглядає становлення людини у межах спеціальності, ототожнення особистості з певним заняттям. З наявністю результатів праці або ж практичним здійсненням діяльності це поняття безпосередньо не пов'язано. Що таке структура ідентичності? Компоненти
Згідно теорії психолога Л. Шнейдер професійна ідентичність має чітку структуру, своєрідні етапи розвитку і становлення, через які проходить особистість.
Смислове або ж структурна побудова виглядає наступним чином: самовизначення і позначення кола інтересів, сфери діяльності; вибір конкретної професії; досягнення готовності, тобто отримання потрібного освіти, накопичення досвіду і знань; придатність до самостійного праці; самосвідомість в рамках заняття, ототожнення «я» з ним.
Таким чином, структура ідентичності особистості в професійній діяльності включає в себе етапи від усвідомлення того, чим хотілося б займатися до самореалізації в цій спеціальності. Що таке професійна група?
Від того, яка обрана спеціальність, не залежить професійна ідентичність. Психолога, приміром, будуть вчити так само, як хірурга, за винятком спеціальних занять, а передувати отриманню освіти стануть однакові структурні етапи.
Компоненти структури ідентичності включають в себе і таке поняття, як професійна група. Це коло людей, з якими разом трудиться людина або ж вчиться, здобуває професію. Також в професійну групу входять особи, які не мають безпосереднього контакту з людиною, але здійснюють аналогічну діяльність. Наприклад, професійна ідентичність психолога відбувається в рамках групи, до якої відносяться однокурсники, колеги та авторитети, які жили в минулому, чиї дослідження є навчальними матеріалами, які допомагають у становленні.
Безумовно, професійна група є і одиницею соціальної структури суспільства. При розгляді з позиції соціології дана група є колективом людей, об'єднаних між собою наступним: здійснення однорідної діяльності; наявність спільних професійних інтересів; отримання аналогічного освіти; схожість культурних та етичних переконань.
При цьому особисті інтереси в учасників такої групи можуть істотно розрізнятися. Не є характерними рисами такого колективу і вікові рамки, статева або расова, етнічна, релігійна приналежність.
Групи можуть мати такий об'єднуючий ознака, як знаходження людей, їх складових, в одному місці. У цьому випадку мова йде про малу конкретній групі. Прикладом може бути штат співробітників конкретного відділення лікарні. Проте всі працівники лікарні в професійну групу входити не можуть. Тобто хірурги – одна група, а прибиральники – інша. Таким чином, головною характерною ознакою такого колективу є наявність у людей однієї професії.
Найбільш цікавим моментом у дослідженні ролі такої групи у професійному становленні особистості є те, що людський розум здатний ототожнювати власне «я» не тільки зі спеціальністю, але ще і з конкретним чи абстрактним колективом. В якості прикладу можна навести фразу: «Я лікар міської травматологічної лікарні». Тобто ототожнення особистості з заняттям доповнюється. Людина підкреслює свою професійну приналежність до колективу конкретної лікарні. Тобто до професійної групи.
Поняття професійної групи вперше дала Л. Шнейдер в рамках теорії структури ідентичності. Як і основна теорія про професійне самовизначення, становлення особистості, методика формування груп знаходиться на стику психіки і соціальності. Автор: Анжеліка Бральди 6 Грудня, 2018
Категория: Развлечения
Професійна ідентичність: структура, компоненти, формування